Проект «Разом з мамою». Як це було...

Математика, українська мова, біологія, географія та інші досить важливі предмети. Ми вивчаємо їх, часом навіть не розуміючи, як нам ці знання допоможуть в житті.  Далі випуск та вступ до престижного вузу. І знову такі потрібні для майбутнього життя предмети: чи то бухгалтерський облік, чи маркетинг, чи англійська... І ось з дипломом на руках ми повністю поринаємо у доросле життя. Та погляди все частіше зупиняються на животиках вагітних, на повнощоких малюках та на усміхнених матусях. І ось, вже й пощастило самій відчути щастя материнства. Та виникає дуже багато запитань: як бути гарною мамою, як виростити здорову та впевнену у собі дитину, коли віддавати малюка до садочку та ін. Нажаль, цьому нас в школі не вчили. І у вузі не потурбувались розказати. Саме тому і виникла ідея проекту “Разом з мамою” - тематичні зустрічі із вузькими спеціалістами із запитаннями і відповідями та під веселий гамір маленьких діточок.

 

Сама ідея визрівала вже давно, та й раніше доводилось збиратись з матусями та дітками. Переступаю поріг дитячого дошкільного закладу №72 і розповідаю. Керівництву сподобалось і вирішили спробувати.

 

Перша зустріч відбулась із алергобіологом Вікторією Родінковою на тему “Як зустріти весну без алергії”. Щоб заповнити тих декілька хвилин, коли Вікторії ще не було, я усіляко намагалась розказати молодим матусям усі її досягнення: доцент кафедри фармації, головний редактор газети “Молодий медик”, алергобіолог. Коли ж вона з’явилась, то представилась просто: “Головне - я мама двох чудових діток і це те, що нас з вами найбільше поєднує”. І дійсно, матусі розуміють один одного з півслова. Хвилювання з приводу зустрічі розвіялись уже через кілька хвилин, коли зав’язалась тепла і приємна розмова, в той час як найменшенькі гралися та малювали. А впевненість у тому, що треба продовжувати далі зросла із позитивними відгуками учасників зустрічі.

Часто із спілкування з молодими мамами я чула фразу “Я - погана мама”. Розвіяти ці сумніви я запросила практичного психолога, психотерапевта Юлію Моргун. Саме з нею ми говорили про те, як прислухатись до своєї материнської інтуїції, яка завжди підкаже правильне рішення. Згадую, як ми не хотіли відпускати Юлічку, адже її слова та власний життєвий досвід ще раз переконав нас усіх, що поганих мам просто не буває. На цю зустріч, щоб приглянути за дітками,  до нас завітали студенти із пед.коледжу. Це ще більше розширило простори проекту.

 

Не могла я не запросити і педіатра. Адже найголовніше, що хвилює маму - це здоров’я її дитини. І тут доля звела із чудовим лікарем Сергієм Макаровим. Ми навіть назвали його “вінницьким лікарем Комаровським”, адже його погляди та ствердження часто перегукуються із відомим педіатром всієї країни. Зазвичай, мам шокує його твердження, що для дитини 2х-3х років хворіти на ГРВІ (гострі респіраторні вірусні інфекції) 10-12 разів на рік нормально. Матусь, які прийшли на зустріч, цими твердженнями не здивуєш (“підковані” виявлись), але все ж знайшлися і тут цікаві запитання та відверті відповіді.

Наступна зустріч відбулась із консультантом по грудному вигодовуванню Ольгою Стецюк. Прикро, що нас було зовсім мало. Здавалось б, які можуть бути проблеми: є мама, в неї є грудь, а в ній молоко. Все, що потрібно зробити - допомогти малюку отримати це молоко. Просто! Та чомусь все частіше молоді мами годують діток сумішами, говорять про недостатність молока та про втому від такого природного та найбільш інтимного між матір’ю та дитиною процесу як годування груддю. Зустріч відбулась і ми повернулись додому із новим ковтком корисної інформації.

Прийшов час останньої зустрічі. Її вела методист 72 садочку Журавель Наталя Володимирівна. І говорили ми про те, як підготуватись батьками до адаптації дитини в дошкільному закладі. Наталя Володимирівна поділилась з нами не тільки своїми теоретичними та практичними знаннями, а й провела екскурсію по садочку та продемонструвала роботу педагогів із найменшими дітками.

Хочеться відмітити, що усі зустрічі проходили абсолютно безкоштовно, хоча й були обмеження по кількості учасників. Адже, головна особливість проекту - можливість приходити із малюками, а коли їх дуже багато, то говорити про засвоєння інформації дуже важко. Шум, гуркіт, іноді, плач - через це пройшли ми на наших зустрічах. Але для багатьох матусь - це одна із небагатьох можливостей урізноманітнити свою рутину, познайомитись із новими людьми та ще й почути щось цікаве. Та й не потрібно хвилюватись, з ким залишити малюка, і можна подивитись, як він поводить себе з іншими дітками та серед чужих людей.

Спілкування із цікавими людьми завжди залишають позитивний слід у житті. А спілкування та знайомство із активними молодими матусями заряджають позитивом та надають сил в той момент, коли, здається, їх вже зовсім не залишилось. Саме тому на часте запитання: “Для чого це тобі?”, відповідаю: “Напевно, це поклик серця”.

Висловлюю велику подяку керівництву ДНЗ №72 в особі Волкової Наталі Іванівни та Журавель Наталії Володимирівни за активну участь та співпрацю у здійсненні проекту. А також фотограф Іванні та Андрію за чудові знімки, які назавжди залишать пам'ять про проект. Ще моє "Дякую" усім матусям та діточкам, які відвідували наші зустрічі. І усім, усім, усім, хто нас знає і любить! До нових ціких проектів!)

Зв'язані матеріали

comments powered by Disqus